У контексті переходу до вуглецево-нейтрального переходу всі країни покладають великі надії на водневу енергетику, вважаючи, що воднева енергетика принесе значні зміни в промисловість, транспорт, будівництво та інші сфери, допоможе відрегулювати енергетичну структуру та сприятиме інвестиціям і зайнятості.
Євросоюз, зокрема, робить велику ставку на розвиток водневої енергетики, щоб позбутися енергетичної залежності Росії та декарбонізувати важку промисловість.
У липні 2020 року ЄС висунув водневу стратегію та оголосив про створення коаліції за чисту водневу енергетику. Наразі 15 країн Європейського Союзу включили водень у свої плани відновлення економіки.
Після конфлікту між Росією та Україною воднева енергетика стала важливою частиною стратегії трансформації енергетичної структури ЄС.
У травні 2022 року Європейський Союз оголосив про план REPowerEU, щоб спробувати позбутися імпорту російської енергії, і водневій енергетиці надали більшого значення. План передбачає виробництво 10 мільйонів тонн відновлюваного водню в ЄС та імпорт 10 мільйонів тонн відновлюваного водню до 2030 року. ЄС також створив «Європейський банк водню» для збільшення інвестицій у ринок водневої енергетики.
Однак різні джерела водневої енергії визначають роль водневої енергії в декарбонізації. Якщо воднева енергія все ще видобувається з викопного палива (такого як вугілля, природний газ тощо), це називається «сірим воднем», і все ще є великі викиди вуглецю.
Тож є багато надій у виробництві водню, також відомого як зелений водень, із відновлюваних джерел.
Щоб заохотити корпоративні інвестиції в зелений водень, Європейський Союз намагався вдосконалити нормативну базу та встановити технічні стандарти для відновлюваного водню.
20 травня 2022 року Європейська комісія опублікувала проект мандату щодо відновлюваного водню, який викликав широку полеміку через заяву про принципи екстралітарності, часової та географічної відповідності у виробництві зеленого водню.
Рахунок про авторизацію оновлено. 13 лютого Європейський Союз (ЄС) ухвалив два правові акти, які вимагаються Директивою про відновлювані джерела енергії (RED II), і запропонував детальні правила визначення того, що таке відновлюваний водень у ЄС. Законопроект про дозвіл визначає три типи водню, які можна вважати відновлюваною енергією, включаючи водень, вироблений шляхом безпосереднього підключення до нових генераторів відновлюваної енергії, водень, вироблений з електромережі в районах з більш ніж 90% відновлюваної енергії, і водень, вироблений з електромережі в райони з низькими лімітами викидів двоокису вуглецю після підписання договорів купівлі електроенергії з відновлюваних джерел енергії.
Це означає, що ЄС дозволяє частину водню, виробленого в ядерних енергетичних системах, зараховувати до своєї мети щодо відновлюваної енергії.
Два законопроекти, що є частиною широкої нормативно-правової бази ЄС щодо водню, гарантуватимуть, що все «відновлюване рідке та газоподібне транспортне паливо абіотичного походження» (RFNBO) вироблятиметься з відновлюваної електроенергії.
У той же час вони забезпечать нормативну певність виробникам водню та інвесторам, що їхній водень можна буде продавати та торгувати як «відновлюваний водень» у межах ЄС.
Час публікації: 21 лютого 2023 р